ЮРІЙ КОБЗЕНКО
МАТІР МОВ Народився, нащадок саратовсько-пензенського землероба та, осілого у Придніпров’ї, цигана-коваля, Кобзенко Юрій Васильович, 14 лютого 1949 року в селищі Таромське, краймістя теперішнього Дніпропетровська. Після закінчення школи працював один польовий сезон робітником у археологічній експедиції, куди привело навчання в школі юних журналістів при обласній газеті «Прапор юності».
Невдовзі життя спрямувало на залізницю де згодом набув у Д І І Ті фаху інженера по експлуатації залізниць. Потяг до мандрів та допитливість, котра й спонукала докопатися до витоку змісту слів, надихнули на вивчення арабської мови. Переклав Коран українською мовою, у віршах, та він і досі чекає в Каїрі свого часу в Аль-Азгарі.
Порада товариша взятися у півстолітньому віці за вивчення мови Святого Письма, дала неочікувані результати. Довчився до того, що й самому запропонували викладати для початківців. Навчання продовжив у різних учбових закладах і, на цікавьх та корисних семінарах. Освіта, отримана у мудреців привела до пошуків першоджерела рідної мови в Святому Письмі й написання цього словника, котрий трохи відхиляє завісу таїни: «Хто ми, звідки й нащо?».
УДК 811.161.2+811.411.16 (038)
ББК 81.2 ЄВР-4
К55
Кобзенко Юрій Васильович.
К55 МАТІР МОВ
Тлумачення слів широкого вжитку.
ISBN 978-966-331-261-3
Це запрошення у подорож до джерела Прамови, бо ще не доводилося зустрічати нікого, хто б до пуття пояснив справжній зміст слів: історія, борщ, бидло, Дніпр, Київ, Русь, слов’яни, Україна, хата, ха-хол. Спитайте будь-кого і почуєте мальовничу балачку з посиланням на авторитетні наукові джерела (з глибин століть і до сьогодення), приправлене усілякими «консонантами», «фрикативами», «афіксами», «предикативами»…
А де ж оте єдине джерело, слова котрого зрозумілі кожному? От і визріло рішення звернутися саме до коренів слів Біблії, найдавнішого писемного джерела.
УДК 811.161.2+811.411.16 (038)
ББК 81.2 ЄВР-4
Рукопис для другого словника з доповненнями
до виданого в Україні, ІМА-прес, 2009.
49051, Дніпропетровськ, вул. Журналістів, 7/818,
Е-mail: IMA@optima.com.ua
ISBN 978-966-331-261-3 © Ю. Кобзенко, 2009
А БУЛО, - ВСЯ ЗЕМЛЯ:
МОВА ОДНА,
І СЛОВА - РЕЧІ,
ЄДИНЕ. Буття, 11:1.
Каже німець:
„- Ви моголи. ”
„- Моголи, моголи...”
Т. Шевченко
«Правда всюди є простою, а
складною буває тільки брехня»
Григорій Сковорода.
ВСТУП
Ніхто вам до пуття не розтлумачить справжній зміст слів: історія, борщ, бидло, Дніпр, Київ, хата, тощо. Спитайте будь-кого і почуєте розквічену балачку. Де ж тоді шукати істину, відповідь на роздуми: «Хто ми, звідки, нащо»? Адже, як i всi, я вiрив теревеням Московсько - Пiтерської науки, щодо, старанно перепаскудженого, змiсту слiв: русь, Україна, козак, хахол, слов’яни, якi ретельно пiд пильним синодально - луб’янським наглядом, запроваджувалися для вжитку, допоки у пiвстолiтньому вiцi, не заходився вивчати арабську та мову Святого Письма. Порiвняв тисячi, вживаних нами слiв, та видав те.
Тим, котрі вірять, що Святе Письмо, - Божа Книга, Біблія вказує на точку відліку для всіх мовознавців. Майже 4000 літ тому, з нею було дане й письмо з граматикою. Тій мові передували акадська та, ще давніша, шумерська, розшифровані написи котрих, дивним чином співпадають з написами на Кам’яній Могилі поблизу Мелітополя. Могилі ж, вчені надають віку, близько 27000 літ. Чом тоді мовознавці так уперто шукають витоки наших слів у сусідських мовах, нехтуючи очевидним?
Корені мови Святого Письма (√) – матриця, котрій задають умови, отримуючи розмаїття земних мов. Іноді виникає думка, що слова часів Вавилонської Вежі, - кладка через потік часу-простору з витоку й до наших днів, а то й від мови паралельного світу, чи звукова стежка, котра рухається з іншого боку, озвучуючи тисячі земних.
Ця книга спроба розгадати через корені сивої давнини справжній зміст того, що ми чуємо, чи промовляємо щодня, не замислюючись.
Є такі, що добре розуміють силу слова і, задля зиску свого, перекручують його зміст, пошиваючи нас у дурні. Ось приклад: якщо написати слово УКР літерами, що співпадають по звучанню, - то в перекладі матимемо: - осідати на землі, чіплятися за ґрунт, орати. До кореня, як і в інших мовах додаються афікси (префікси, суфікси…). Після чого матимемо; украй, украйн – той хто зачепився за землю і осів на ній у сивій давнині.
Вас як навчали тлумачити слово «Україна»? Окраїна? Чого, якщо слово «київ», мовою далеких пращурів, означає основа, центр?
Або ж назва «слов’яни», походження котрої усі вчені в мантіях та картузах с китицями тлумачать нам як – «створене від арабського (а в деяких джерелах, греко-латинське) «скалаб» - раб» і їм «клинить» мізки порівняти зі словом мови Святого Письма, - цлав, чи арб. слаб, що в перекладі означає хрест, (початок системи координат), або сталь і від них будуються: – цлав, цлаві, цлавян, котре лише сліпий не порівняє з хрестян, крестьян. Кому ж це вигідно? Міркуйте…
Іноді слова тої мови схожі з нашими і не потребують перекладу: соха –гілка (з насадженим рогом), для обробки землі, або хата – стіни, кіт…
Бачите, - воно рідне. Чому ж тоді, нам усіляко відбивали бажання вивчати ту мову? Якщо ж дозволяли, то під наглядом, повертаючи в, потрібному комусь, напрямку. Внаслідок цього маємо велику купу усілякого друкованого наукового сміття, котре геть збило на манівці усіх нас.
На запитання: „- А що мені з того?” давайте відповідь самі.
Якщо вам не байдуже до того, звідки ваше коріння насправді, в якій державі живете, та якою мовою говорите, - ця книга для вас.
Плекаю надію, що цей словник стане для когось краплею-каталізатором у розкритті таїни народження мови. Не я перший…
Свої відсотки, допустимих, помилок я тут маю і на абсолютну істину не претендую. Коли ж хтось не зрозуміє... То й що з того? Не переймайтесь.
Я от не знав цього, більше ніж півстоліття, і жив.
Якщо ж комусь воно цікаве - обов’язково прочитайте передмову!
Юрій Кобзенко.
УКРАЇНСЬКА АБЕТКА
АА аа, ББ бб, ВВ вв, ГГ гг, ҐҐ ґґ, ДД дд, ЕЕ ее, ЄЄ єє, ЖЖ жж, ЗЗ зз, ИИ ии, ІІ іі, ЇЇ її, ЙЙ йй, КК кк, ЛЛ лл, ММ мм, НН нн, ОО оо, ПП пп, РР рр, СС сс, ТТ тт, УУ, уу, ФФ фф, ХХ хх, ЦЦ цц, ЧЧ чч, ШШ шш, ЩЩ щщ, ЬЬ ьь, ЮЮ юю, ЯЯ яя.
Книга Юрія Кобзенка «Матір мов. Тлумачення слів широкого вжитку» - оригінальний, несподіваний приклад розгляду слів Святого Письма.
Кожна людина, що свідомо проживає і творчо ставиться до свого життя, залишає після себе в пам’яті нащадків значну частину себе в цьому світі, в світі, що продовжує вдосконалюватися, збагачуючи природу Всесвіту, в якому не останнє місце займає здатність людей через застосування Слова спілкуватися між собою, як в сучасному, так і через багато років після свого життя.
Людина стала людиною, коли стала говорити, коли взяла Слово і слово це було від Бога.
Автор запропонував нам прийняти участь у подорожі в часі, просторі та колу осіб. Він пропонує нам замислитись над сутністю Слова, його корінням та течією. Мудрість пращурів, що творили Слово – ще і втому, що в Слово вкладена філософія буття і розуміння цієї філософії виникає і супроводжує нас на сторінках цієї енциклопедичної книги. Поступово систематизуючи гігантський масив фактичного матеріалу, автор опрацював проблему багатовимірності мови Святого Письма, розтлумачив по кореням цієї мови понад 4000 слів, котрі ми вживаємо не завжди замислюючись про справжнє їх значення, або доречність застосування їх зараз.
Жанр цієї книги особливий і є не тільки словниковий, енциклопедичний, скільки філософсько-пізнавальний, виховний характер.
Подорожуючи до витоків джерела Слова, до джерела Прамови, пізнаєш Світ таким, яким він створений був Творцем, без якихось перекручень та домислів людей.
На нашу думку, книга написана для широкого кола читачів, для спеціалістів з вивчення мови та літератури, для молоді та студентів і являє собою правильний дороговказ для пізнання, навчання та визначення Природи навколо нас.
Маємо надію на те, що автор не зупиниться на досягнутому і буде надалі працювати у вибраному напрямку дослідження слова та мови Святого Письма.
З побажанням успіху!
Криворізький економічний інститут.
Завідуючий кафедрою
української та іноземних мов,
професор, доктор педагогічних наук
Скидан Сергій Олександрович.
Слово (Мова) ще в найсивішу давнину виявило себе як найуніверсальніша форма і Буття, і свідомості людини. Наголошую – найуніверсальніша! бо ще на зорі розвитку людства було розуміння, що мова (слово) – не тільки оболонка (форма), а й знак думки.
Незаперечною аксіомою є те, що мова є своєрідним генетичним кодом нації, складовою частиною і засобом творення національної культури. Світова наука має аргументовані докази того, що українська мова є одна з найстаріших і найяскравіших мов за своєю мелодійністю та виразністю.
Книга Ю. Кобзенка «Матір мов. Тлумачення слів широкого вжитку» є спробою розшифрувати по кореням мови Святого Письма значення слів, які ми використовуємо щодня, не замислюючись. Подорож у країну Слова дивовижна і потребує багато зусиль. І тому дуже добре, що це словникове видання допоможе розтлумачити справжній зміст слів: Україна, Русь, Київ тощо (2500 слів).
Доцільно було б розширити поданий словник більшою кількістю слів.
Дана книга розрахована і стане багатим матеріалом не тільки для філологів, але й для учнів та студентів, тих, кому не байдужа доля мови.
Старший викладач кафедри
української та іноземних мов
Криворізького економічного інституту
Київського національного
економічного університету
ім. В. Гетьмана.
Сафонова І. Г.
Нас наука запевняє,
Що слов’яни, - то раби!
А може ма-хол? (Ю.К.)
ПЕРЕДМОВА
Чи говорили вам, що слово «мова», з того ж кореня, що і ймення Боже, - ЙеГоЎа? Не «язик», не «губи», не «горло», як те бачимо у інших народів. Чому?
Спроба обміркувати це з кимось, заводить у глухий кут теревенів про істинність, божественність, споконвічність, тощо. Причиною мовознавчих блукань стала заборона в 1919 році, вивчення мови Святого Письма. Тому, поколінню, котре всотало в себе ідеологію ХХ століття, вельми тяжко змінити свої погляди, примусити подивитися на все під іншим кутом зору. Та, ще Декарт висловив думку, що більшість проблем у людства зникли б, самі по собі, якби люди домовилися про значення змісту вживаних слів.
Цей словник (більше 5000 слів, порівняйте з циганським словником, - там 5300 слів) створювався, в першу чергу, для молоді, котра вважає Україну своєю Батьківщиною, незалежно від закінчень у прізвищах, рис обличчя, зросту, кольору шкіри й волосся, та належності до релігійних конфесій, або партій. Щоправда прочитання написаного, вимагає попередніх знань, напруженої уваги, міркування. Незважаючи на деякі мандри «мислію по древу» - інформація у ній вельми стисла і насичена, як і в Біблії. Щоби переконатись - можете порівняти наше слово «сотворив» (дцс) з його аналогом у Біблії. У першому випадку 8 знаків, у другому 3, а зміст однаковий.
Тому й для кращого розуміння вам ще не раз доведеться повертатися до цієї передмови, щоби розібратися в основах побудови слів з коренів мови сивої давнини. Давайте залучимо для позначення виразу «корінь» математичний знак - √. Технічна освіта підказує, що десь, має бути й математична формула побудови слова та, поки -що, далі тетраедра пошуки не зайшли. Хоч далі ви знайдете висвітлення спроб, кількома ентузіастами, надати математичного вигляду мовотворенню. Майнула була думка, - залучити до цього логарифми, або числа Фібоначчі, - «Золотий Перетин». Та, забулося вже те, чому навчали кілька десятиліть тому.
Закиди про безсистемність підходу до складення словника – відкидаю, бо бралися словники (вони є в переліку) і горталися, допоки за щось «думка зачепиться». Ті слова самі спадали на думку у будь-якому місці, - лише записуй, потім порівнюй з коренями мови пращурів далеких, нанизуючи мов коралі, допоки візерунок гарного разка намиста не складеш. Кінця-краю тому не видко. Те що вчора не піддавалось тлумаченню – сьогодні виявлялось простим і зрозумілим.
Додаток до назви книги «тлумачення слів широкого вжитку», не заради красномовства. Бувало, почуєш по телебаченню слово, але в жодному словнику немає його тлумачення. Деякі слова, «турботлива влада», навмисно не включала до словників, або нав’язувала свій зміст.
Цікаво було розбирати і назви з різних куточків світу.
Інколи йшов назустріч побажанням прихильників, от і поназбирав імен, прізвищ, слів, - для окремих фахівців: медиків, юристів і, звичайно ж, для козаків, зібравши до окремих брошурок.
Тут знайдете підтвердження того, що кожен, хто має українське громадянство, стає українцем і, лише тут може бути насправді – руським. І це не єдиний сюрприз бо, навіть для тих, котрі змалку кохаються в українській мові, стане зрозумілим – як же мало ми знаємо про неї.
Кожен обирає свою точку відліку, та точку зору. Для прикладу подивіться на фотографію Місяця. Що там на поверхні, кратери? А тепер, заплющіть очі і, покрутіть фото навколо вісі (центру), тобто поміняйте точку зору з Півночі, на Південь. Що тепер бачите, - пагорби? Усе залежить від точки зору, висвітлення. Прикладом може служити й наша «Ч». Якщо її написати в Декартовій системі координат з параметрами (-Х; -Y.), - то при параметрах (+ Х; + Y.) – вже маємо лат. «h», котру в анг. називаємо – «ейЧ».
Давайте домовимося, що за точку відліку візьмемо біблійне: „А було: вся земля, - мова одна, а слова - речі, єдине”. Бібл. Вавилон 11:1.
У відповідності до цього, книга може вважатися і тлумачним словником, і довідником з побудови слів та виразів, і спростуванням стверджень про витоки слів з греки та латини (або ж із груп романо - германських, слов’янських та інших мов ), не заперечуючи стародавність санскриту, слова котрого теж тут наведені і розглядаються через біблійні корені.
Переважна більшість слів, котрі нам подають у словниках іншомовних слів, як: англійські, грецькі, латинські, німецькі, французькі, або ж так звана фєня - насправді мають корені дієслів тисячолітньої давнини, й набагато точніше, цікавіше, зрозуміло і просто пояснюють зміст.
Ми в Україні теж користуємось сучасними конструкціями слів, запозичених у інших народів і подаються тут вони для порівняння, або ж підтвердження їхнього походження від коренів мови Святого Письма. Земля - тісна місцина.
Натяк на біблійне коріння української мови маємо у Омеляна Пріцака (вченого що володіє 50 мовами, а то й більше), котрий знайшов у Каїрській генізі листа київських купців Х ст., в якому ті пишуть хозарському кагану, що їхня громада „спілкується тепер руською мовою киян, тобто ханаанською”.
Мабуть писалося до Хрещення киян Володимиром і не було ще ніякого пієтету перед „істинно божественними мовами” – мудрою грекою та вульгарною латиною. Пригадується й з підручника історії, що Ромул з Ремом ссали вовчицю лише через тисячу років після того, як Мойсей отримав Закон.
Так звані „чисто українські” слова при дослідженні виявляються складеними з двох, чи трьох біблійних коренів, а то й ціле речення. Мети розібратися з усіма словами не було, але початок є, - то ж, не зайве буде й вам, знати хоч трішечки про ту мову.
В ній 22 літери і всі приголосні. Голосних літер немає, а звуки є.
Приголосна літера називається іцур – запор, перекривання (повітря).
Голосні звуки називаються тнуа, (в арб., харакат) – рух (видих). Наша наука називає їх голосівками, чи огласовками. При написанні вони пишуться окремими позначками: в початковому навчанні, Священних текстах, та у словниках, іноді в поезії. У всіх інших випадках без голосівок - лише приголосними. Тому не варто дуже перейматися тим – яким має бути голосний звук. Це ми бачимо й на прикладі нашої мови, коли У = О в прикметниках русь (ч. р.) та росія (ж.р.). Бо в тій же арабській всього три знаки для голосних „а”, „у”, „и”, а вам же чутиметься й „е” замість „а”, чи „і”. Те ж „и-і” може чутися як „у” (рос. БайконУр, кзх. БайконЫр), чи навпаки, наприклад: р’асійя (головна). Це дрібниці для Сходу, а для інших дуже незвично.
Для порівняння з Заходом, візьміть: Румунія, Румыния, Romania. Яка голосна буде найправильнішою? А тут весь набір арабських голосівок.
Часткову відсутність голосних ми бачимо на Балканах - Црна гора, а не Чорна, вірменське прізвище Мкртчян, а не Макаренко, грузинська ріка Мткварі, а не Кура. В грузинське слово мцваді (якби ми його вживали, а не шашлик), хоч одну голосну та й додали б.
Без голосних маємо й серб. ПРСТ – перст, ВРХ – верх, у чехів це - prst, vrch, krk шия, карк, vlk вовк, рос. волк . Та й своє маємо: «Кс-кс-кс!», «Шш-ш!..», «Тс-с!..».
Найнесприйнятнішим для вас буде те, що пояснення походження слова подається коренем ( √ ) слова: - трьома, чи двома приголосними літерами. Але така особливість східного письма. Наприклад:
Біблійний корінь, -√ С.Т.Р. має такі значення: - приховане, схов, оберіг, таїна, удар, ляпас тощо. «Пережувавши» його у плині часу, в нашій мові маємо СТаРоста, СТоРож, СТРаж, СТаРий, СТРіха, СТРій, магіСТР, майСТеР, мініСТР, монСТР, іСТоРія, міСТеР, міСТеРія, менСТРуація, ЕСТеР, НеСТоР, циСТеРна, СТеРва, СаТиРа, екСТРакт, проСТіР, або рос. АСТРахань, СТРоить, СТаРить, СТиРать, иСТеРика, СТРанный, СТРанник, иСТаРхов, маСТуРбація, чи СТРуна, або ж - коСТуР, екСТРім, СТРата, маГіСТРаль і, навіть мафія Коза - ноСТРа.
Корінь має багато різновидів створених від основного. Так у арабів – близько 20 конструкцій дієслова (ц.сл. глагол), але використовують зараз близько 15. Ізраїльтяни ж спростили граматику і, для широкого загалу, використовуються 7 конструкцій. Візьмемо за приклад той же √СТР: СаТаР, НіСТаР, СіТеР, СуТаР, ГіСТіР, ГуСТаР, ГіСТаТеР. Та ще у кожного з них - 27 відмінностей! Зразу важко зрозуміти. Вивчати треба.
Подивимось на корінь слова штора, √ ШТР оберігати, поліція, жіночий статевий орган, де маємо ще й перехід «с» в «ш». В арб. √ ШТР штора. Захист, оберіг від сонця, опадів тощо. Чи √ ЛВВ супровід, оберіг, котрий маємо у нашому слові Львів. Ми забули чомусь, - щонайперше ЛьВіВські стіни були оберегом для людей, а вже потім предметом романтичних байок про братів Левів.
Для Сходу, норма, - слова написані двома літерами (наприклад ЛД), прочитати як: ЛаДа, ЛаДо, ЛюДина (слова наводжу наші). Щоправда √ ЛД тлумачиться нашим словом народження (де в сучасному слові «народження» маємо √ РД). Усе інше афікси, - префікси, суфікси…
Як бачите й українське слово «народження» має √ і там. Просто при переході в українську дещо змінилось, той √ РД означає спускати, спадати. Говорять же іноді жінки: «Пустила я тебе у білий світ» (спустила додолу, навприсядки ставши, щоби задіяти земну гравітацію). Це зараз народжують лежачи. Не так було колись. Пологи, - робота. Хто лежачи працює? Та й у первісній природі – завжди треба бути готовим утекти, навіть полишивши плід… Всі ж бо харчуються плодами…
А ще в давніх мовах є літери котрих чомусь немає в нашій абетці. Це «алеф», - . Далі цю літеру позначатимемо знаком ( \ ). Вона нагадує свастику. В рекламнонаглядному вигляді художники доводять її зображення до „Х”. Гадаю, що відмова від цієї літери була втратою і для світогляду нашого народу, на його місце й значення у Всесвіті.
Є „айн - ע”, схожий на наше „У”, його позначимо знаком ( / ).
Майже всі підручники, призначені для нас, наполягають що ці літери лише підставка для голосівок. Але вони є і мають своє звучання.
„Алеф” схожий на те, коли ви вдихнули перед стогоном, а потім перекрили горло начебто вирішуючи – стогнати, чи ні. Чи не тому арабський зміст нашого «мова», має значення, - «горло»?
А от „айн” ви проштовхуєте стискаючи горло (здавлений стогін). Іноді цей звук нам чується дещо схожим на „гх”. У саудійців те схоже на звук при витягуванні чобота з багнюки, товкача з картопляного пюре, або звук, що супроводжує виливання рідини з перекинутої пляшки тощо. Зазвичай він породжує голосівку «а» Магріб = Маарів, та в поєднанні з деякими приголосними те «а» змінюється на «е». Наприклад вітання: «\ассалам /алайкум» чуємо, як «…алейкум». «Айн» дещо схожий з «Гімель», треба лиш перекинути. Арабською ж, додається лиш крапка зверху.
Літери Б, П, Кх, мовою Святого Письма, читаються з таким звуком на початку слова й посеред слова, а наприкінці - обов’язково як звук В, Ф, Х. Посеред слова можуть читатись обидва варіанти. Вони так і називаються: бет - вет, пей - фей, каф - хаф. Приклад зміни звучання бачимо у слові, що ми звемо дике = wild = feld = поле, П = Ф = W= F. Завдяки мандрівці у пошуку звуку виявляємо, що й назва «Дике Поле», - щось на кшталт: «мокра вода», «масна олія», тощо. Правильніше було би: «Безлюдне», «Первісне».
Схожий на „в” дифтонг „ваув”, як білоруське „ў” у слові Паўліна, а ми кажемо Павло, Павлина, але і його, інколи, для зручності будемо вважати за „в”.
Літеру „куф” вважатимемо за звук „к”, а схожі за звучанням (для нас) „тав” і „тет” за „т”. Варто знати, що є й арб. «та-марбута», котра надає слову змісту жіночого роду і схожа, по написанню, з арб. «Га», - додаються дві крапки зверху, як у «ї». Тобто маємо: Т = Г = h. Та ще й, на моє зауваження, що при написанні тієї літери, мій друг-араб не поставив крапки, я почув, що те не відіграє ніякої значної ролі…
Знак що ми залучили до нашої абетки з мови Мойсея - це літера (שׁ) „шін, або сін”, такий же тризуб (ш = שׁ). Але інколи „ш”, а іноді „с”. Бачив колись на будинку дві таблички: „проспект” і „прошпект”. Та й пошта, грз. посте, рос. почта.
Літеру „самех”, вважатимемо за „с”. В арабській мові є слова, що мають літеру, яка до ізраїльтян переходить звуком „ц”. Хоч, на мій погляд, - доцільніше було б «самех». Так арб. миср = біблійному міцрайм (Єгипет). Інколи бачимо, як «с» переходить в «ш» арб. СН = √ ШН (зуб).
Особливу плутанину дають нам літери „гей” і „ґімель”. Де гей – це озвучений видих, схожий на наш лагідний, „г”, а у народів Сходу, ми його інколи й не чуємо. В російській вимові звук «г» наука визнає лише в деяких винятках «южно-русского говора», наприклад: «ага» та інколи - «бог». З іноземних мов та забутих, або заборонених, звук «г» переводять у «х», або «Ґ». Таке слово з мови Святого Письма «га-спа-дін» і з нім. «гер» пишуть з «Ґ», хоч пісню співають «хава нагіле». В оригіналі у всіх тих словах літера «г», лат. «h», а не «Ґ» та «Х». Іноді вона й не «h» а звичайне «а», - haleluya = алілуйа. Ґімель ( Ґ ) твердий, Ґава, Ґанок, Ґрати, Ґринджоли.
Не завжди вказував я у транскрипції коренів літеру „гей”, щоби не було ще більшої плутанини бо на неї й «наші» ізраїльтяни не завжди звертають увагу. Та іноді й „айн” позначав як „г” або „гх”. Особливості вимови потрібні при вивченні мови, а тут не та мета.
Для російської мови, зазвичай, звук літери „гей” перекладають як „х”. Наприклад Аллах замість Аллаг. Це спотворює назву Всевишнього, надаючи змісту: міражу, діри, порожнечі та є третім смертним гріхом в Ісламі. Або ха-хол, замість га-хол (назва Птаха-Фенікса, у нас Жар-Птах).
Погляньте на мапу Росії, порахуйте скільки зараз народів там мешкає у Європейській частині, та згадайте скільки їх приховали в мороці історії від нашого ока, нарікши гордим словом – «русский» (спочатку це був «руський данник». Просто - «київський платник податків»). З поєднання говірок тих народів з церковнослов’янською і склалося потім койне, або - «язык великого и могучего еврея Пушкина». Через те - різні літери в корені можуть мати один і той же зміст, Ш = С = З = Ц = Ч = Ж, Ч = Т, чапля = цапля, москвич = московіт, Т = Д, К = Г = Х = Й = Ж = J = G, жабры = зябра. Літера „Й” переходить в інші мови і як „Ж” так і в „Х”, Яків-Жакоб, Дон(- гуан, - жуан, - хуан), або ж Юрій – Йурій - Йорік - Хорхе - Йежі, Йіржі - Георг(ій) - Гога - Гоша –Джордж - Дйордь - Й’ор - Ор - Оруел - Оріль - Урі, зміст один.
А ще я вичитав у ЕСЮФ, що іноді й «Г» (у рос. транскрипції «Х») переходить в «С» (волоХатий = волоСатий), h = s, грц. hepta, снск. Sеpta, укр. сім, а √ ШБТ субота. Або ж анг. the = це, арб. Зе, та ц.сл. се. Тоді й став зрозумілим ланцюжок: кнесет (√ КНС)= Чингіз = князь = конунг = кьонінг = king, g = h = s. Спостерігаємо й перехід «М» в «Н» і навпаки, - наше Нюрнберг виявляється німецьким Nuremberg. Є й перехід «С» в «Й» Ніколай = Nikolas (Міклош?) С = J = Ж.
Цікаві перетворення звуку «Т» у різних мовах. В арб. СаЎР, біблійне ШоР, чули ми й савр, тор(- о), тур, тавр, тавор, фавор і все те - самець корови – бугай, віл. Перехід З=Ц = С, можемо спостерігати, звернувшись до інших мов. Так Зігмунд Фрейд, у нім. Sigmund Freud. Та ще й звук У = Й.
Конструкція з одних і тих же літер руської (головної) мови киян – ханаанської (дцс), означатиме різне, чи зовсім протилежне. Так √ ТФЛ може означати молитва, а може й прокльони, √ ХСД милосердя, або ганьба. Здається мені, що від √ ТФЛ маємо і назву Тбілісі (Тифліс) і Мелітополя. Нажаль грузинській мові я мало приділив уваги, а там в одних лише назвах багато чого цікавого, бо до Кавказу переселилося чимало народу з Півдня.
Знов повернемось до того (котре особливо збиває з пантелику), що двома-трьома приголосними пояснюється зміст величенького нашого слова. Наприклад: - маємо від √ РД, - Йорданія, юродивий, Гордон, не виключено, що й Новгород. Повірте, воно так! А от науковець Григорій Туберт з Єрусалиму пішов іще далі. У своїй книзі «Наши корни» він доводить, що є дієслова ОДНОЛІТЕРНІ – √ Б (в), √ М (з, із), √ Л (в, до), √ Г (це, цей), √ Ў (і, +), √ К (таке, той), √ Ш (що, те що, коли). Маємо їх і в нашій мові, як - з, в. Адже оте „З” означає сполучення, поєднання (з чимось), - дію. Бо і саме слово √ ДВР слово, річ при Д = Т може означати «ТВоРити», а це вже дія, тобто – дієслово. Як бачите – просто «слово» та «дієслово» якось поєднуються в один зміст, і тлумачать розуміння виразу, що напочатку творіння було слово. Тобто ТВоРилося словом. Звернувшись до ц.сл., де дієслово називається «глагол», а √ ГЛГЛ хвиля, кучері – виходимо на хвильову будову Всесвіту: радіохвилі, рентгенівське випромінювання, спіралі галактик, фотони… Ще один з прикладів, де маємо єдність змісту слова й речі - корінь з трьох літер √ СФР, або √ СПР, де П=Ф та має значення, - книга і розповідь. Але і його можемо розікласти на √ СФ вуста, мова, √ ПР творити. Читав у Зої Рожченко, з київського університету, про походження козацьких прізвищ, так там згадувалось і «Супрун». Воно теж від √ СФР рахувати, книга. Скарбничий? Перегукується воно і зі словом «бухгалтер», де нім. бух - книга.
Якось запримітив, що араб вимовляє звук «Ф», хоч у тім слові написана «Т», - подібне до вимови в анг. th. Знов таки, - √ СФР= √ СТР, а це вже тлумачення того, що «книга - схов інформації». Див. √ СТР.
Усе неоднозначне і не зразу піддається тлумаченню, розумінню. Бо є ще й різні рівні прочитання Святого Письма: прямий, натяк, імена та секрет (таїна, Божа). У школі цьому не навчали. Божа ж мудрість не кожному дається, а тим більше у повному обсязі. Мудреці стверджують, що є 70 шляхів розуміння Святого Письма. Розуміння тексту залежить не лише від освіченості, а й стану душі, їжі, довкілля, та інших причин.
Мав приклад зі словом „Росія”, котре я попрохав арабського студента мені розтлумачити. До цього він і не припускав, що це, - рідне йому арб. Ра\СіЙЙа головна.
Спілкувався я з людьми, котрі володіли десятками мов, а мови Сходу рідні їм, та й вони теж не зразу визнавали правоту викладеного тут, але усе ж, під натиском доказів, погоджувались. Воно випливає не тільки з логічних висновків, а й підтверджується даними зі старовинних рукописів.
То ж, кому цікаво, де їх дурять, подивіться через призму мови Святого Письма зміст, хоч би оцих слів: ІСТОРІЯ, Київ, Корех, Москва, русь (таки з маленької букви), руський, слов’яни, Україна, ха-хол, чуб-оселедець, а потім порівняйте свої знання історії з тлумаченням змісту слів та почитайте про значення тих, котрі теж відігравали свою роль в нашій історії: Адигей, амазонка, Аскольд, Атіла, Бандера, бидло, Білорусь, борщ, варяг, витязь, Візантія, вісь, Віщий Олег, вуса, Гад, Гамалій, Гаринич, Георгій, гетьман, Гітлер, Говерла, голодомор, голубий, гуцул, давньоруська мова, Дніпр, Донське козацтво, Дорош(-енко), дракон, дружина, дурак, єврей, Жарптах, жид, звізда, Зяма, ікра, Ілля Муромець, індустрія, Кавказ, Каїн, Карл ХІІ, Карпати, Київ (Щек, Хорив, Либідь), киянин, Климент, князь, Кравчук, левій, Лефорт, Львів, людина, лях, магістр, маголи, Мазепа, Мелітополь, Ніл, німець, Норвегія, оберіг, окрайне, оселедець-чуб, парохет (пархатий), Перший перепис, прибульці, Пушкін, Рабинович-Попович, Реувен-Рубан-Рувим, Род, Рось, руси, Рюрик, свастика, Севастополь, селянин, синій, скіф, слово, смерд, стан, старослов’янська мова, татар, тризуб, Україна, Уля, фашизм, хазар, хата, храм, хрест, циган, цілувати, Черемош, Чингіз, член,
Чорне море, шинок, Щекавиця, Юда, Юля.
Деякі з них ви вживаєте часто, інші рідко, або й уперше чуєте. Але певен, що з тлумаченням їхнього змісту, у відповідності до мови Святого Письма, найавторитетнішого письмового джерела, стрічаєтесь уперше. А тут же тлумачення і географічних назв, і Біблійних та історичних персонажів (не лише трьох основних релігій, а й буддизму, кришнаїзму), і політичних виразів, тощо. Як на мою думку – ми повинні це знати. Бо вся ця книга – пошук ключових коренів для тлумачення слів. Корені ж бралися з мови Біблії.
Зовсім не обов’язково прочитати все зразу, ваша особистість не сприйме всього, бо побачите, що вас не так навчали. А ця книга, як гонорова дівка – не кожному промовить своє ласкаве слово, І сам відчуваю лише її зверхньо-поблажливий погляд на дитя, котре пнеться у дорослі. То ж - не гарячкуйте, не «рвіть серце». Погортайте, знайдіть слово цікаве вам, прочитайте, поміркуйте. Якщо ж чогось не зрозуміли, - нічого в тому страшного нема.
Наостанок. Слушним буде, визнати правоту Л. Щерби: «…словник не може бути індивідуальною справою, а повинен складатися колективними зусиллями», бо людям багато-що здається зрозумілим, допоки вони не беруться виразити те словами і тут поради товаришів не будуть зайвим». Можна додати, що розпочавши цю справу – крапку не поставиш. Тому справедливими були слова мудреця Гілеля: «А тепер іди й навчайся!». Бо є іще вельми цікава книга – «Конкорданція», у котрій мудрі люде тлумачать слова Біблії: від першого, - до останнього, але вона написана, - мовою Святого Письма. Не бажаєте зробити те українською?
|
